Автор книжок від духовної сліпоти

16 липня 1908 народився Василь Барка (Очерет), український поет, прозаїк та есеїст, літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук (1940). Навчався на філологічному факультеті Краснодарського педагогічного інституту, де потім викладав історію західноєвропейських літератур середньовіччя. Учасник 2-ї світової війни, був двічі поранений, а 1943 вивезений німцями до Берліна як остарбайтер. Після війни перебував у таборах для переміщених осіб в Авґсбурзі. Від 1950 – у США. Для творчості Барки характерне оригінальне використання засобів фольклорної поетики в поєднанні з принципами барокової символіки, цілісність художніх композицій, перейнятих просвітленою християнською містикою й присутністю Бога в колі дарованого людині світу. В романі у віршах "Свідок для сонця шестикрилих" Барка осмислював проблему осягнення Людиною величного помислу Творця. У романі "Рай" (1953) викривав соціалістичну дійсність у СРСР, у "Жовтому князі" (1963) відобразив геноцид українського народу 1932–1933. Переклав трагедію В. Шекспіра "Король Лір", фрагменти "Божественної комедії" Данте. Працював над виданням ілюстрованої Біблії (Рим, 1963), зокрема долучився до роботи як перекладач та літературний редактор книги "Об’явлення св. Іоанна Богослова" на підставі давньо-грецьких джерел. Свої погляди на мистецтво, літературу і життя Барка висловив в есе "Жайворонкові джерела" (1956), "Вершник неба" (1965), "Земля садівничих" (1977) та літературознавчих працях "Уваги про поезію старовинну і сучасну" (1958), "Хліборобський Орфей, або Клярнетизм" (1961), "Правда Кобзаря" (1961), "Творчість" (1968).

       Читаємо книгу, яка допомагає розширити знання про голод, його жертв і тих, кому вдалося вижити. Письменник в своєму творі описує власні спогади – «…аж до пекучої сльози…» – про трагедію, учасником і свідком якої був. Читач простежує, як на прикладі персонажів роману відтворено дійсність українського села під час Голодомору 1932-1933 рр. Автор роману подає модель тоталітарного суспільства, показує добро і зло та ідею збереження вічного всеперемагаючого духу людини, невмирущості української нації.

       Роман отримав високу оцінку і в Америці, де був перевиданий у 1968 році Союзом Українок Америки, і у Франції, де він побачив світ у 1981 році з передмовою популярного французького літератора П’єра Равіча. Були навіть пропозиції висунути твір на здобуття Нобелівської премії. Утім, без підтримки рідної батьківщини на успіх сподіватися не випадало. А в підрадянській Україні, як і в усьому Союзі, про це тоді не могло бути й мови. Паризький часопис «Ле Монд» назвав роман «найкращим твором у повоєнній Європі на одну з найважчих тем».

Це роман Василя Барки «Жовтий князь»

       Василь Барка зізнавався в одному зі своїх останніх американських інтерв’ю: «Я приходжу до кінця днів своїх, не маючи нічого з матеріальних речей, навіть телевізора…Але я щасливий, бо маю Божу поміч написати твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому. Мої книжки застерігають від духовної сліпоти, блукань суспільної думки в світоглядних пошуках»

      А ще представляємо  Василя Барку  як художника – автора кількох десятків (вважається близько 30) малярських робіт.

Джерело: http://museumlit.org.ua/?p=8495